Залишився в облозі, щоб лікувати. Памʼяті Євгена Луценка, хірурга та випускника ВНМУ

Євген Олександрович Луценко народився 4 лютого 1992 року. Стати лікарем мріяв з дитинства, вищу освіту здобув у Вінницькому національному медичному університеті.

Під час навчання в університеті Євген познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною. У шлюбі вони були з 2018 року, у 2020-му у них народився син.

У 2018 році, коли закінчував навчання в інтернатурі, Євген прийшов працювати до Чернігівського медичного центру сучасної онкології. Тут, в онкоторакальному відділенні закладу, він і продовжив роботу.

За словами в. о. обов’язків генерального директора Центру, Євген Олександрович був талановитим і чуйним лікарем, перспективним хірургом. 

Після початку повномасштабного вторгнення він залишився у Чернігові попри вкрай складну й загрозливу обстановку у місті: воно було в облозі, під постійними артилерійськими обстрілами, авіаційним бомбардуванням. Євген Луценко продовжував працювати й надавати допомогу важкохворим пацієнтам.

13 березня 2022 року він поїхав автобусом з Чернігова до родини в село. У транспорт влучила російська протитанкова ракета.

Три місяці Євген Луценко вважався зниклим безвісти. Його загибель підтвердила ДНК-експертиза.

Вічна пам’ять світлій людині та справжньому лікареві.

Медіацентр ВНМУ